Що робити?
Dec. 7th, 2019 12:17 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
f_rОкрема частина статті "Жовтневі тези" Юрія Нестеренка, присвячена моделі організації опору і боротьби.
Ось як це може бути втілене практично.
Не слід створювати централізовану організацію з гучною назвою і єдиним командуванням. Спецслужби непогано навчилися боротися з такими утвореннями, вони легко інфільтруються агентами (які можуть дістатися там аж до керівних постів - пригадуємо приклад Азефа ще столітньої давності), вони досить вразливі у контексті арешту/ліквідації/вербування їх керівництва, їх можна дискредитувати акціями й заявами, зробленими від їх імені, вони, нарешті, можуть потерпати від конфліктів і розколів у власному середовищі. Це поганий шлях.
Замість усього цього створюється сайт на кшталт "Миротворця" (але не сам "Миротворець" - хоча інформація звідти може використовуватися, але з обережністю, про що детально далі), трьома мовами - українською, англійською і російською. Єдиним критерієм потрапляння на цей сайт має бути безумовно доведена свідома діяльність на користь держави-агресора. Максимально прозоре і об'єктивне визначення такої діяльності має бути чітко сформульованим на самому сайті. Зокрема, під цей критерій підпадають виключно підтверджені дії (такі як, наприклад, віддані накази й розпорядження (у тому числі - про відведення українських військ з української території, не викликані військовою необхідністю), голосування (у тому числі - за повернення Росії у ПАРЄ), активна участь у будь-яких російських і проросійських пропагандистських заходах тощо), але не підпадають підозри (у т.ч. - висунуті держорганами, але не доведеними до ухвали суду, результати журналістських розслідувань, показання приватних осіб і все, що може виявитися неправдою або не зовсім правдою). Не підпадають жодні внутрішньоукраїнські політичні розбірки (такі, наприклад, як конфлікт між Порошенком і Саакашвілі, через що останній був включений у список "Миротворця" нібито за незаконне повернення в Україну). Не потрапляють чисто економічні й інші злочини, не пов'язані з прямою роботою на Росію. Тільки пряма і зумисна діяльність на користь агресора.
Має бути також передбачений критерій виключення зі списків - у термінах кримінально-правового кодексу - дієве каяття. Тобто анулювання дій, що призвели до потрапляння до списків, якщо це можливо, а якщо неможливо - компенсація їх наслідків. Той, хто зняв брехливий пропагандистський сюжет, приміром, може публічно розповісти, що це брехня, і виказати своїх російських кураторів. Артист, що погастролював у Москві чи окупованому Криму - перерахувати весь (саме ВЕСЬ) свій гонорар на потреби української армії чи лікування українців, які втратили здоров'я внаслідок війни тощо.
Редакція сайту, залишаючись, звичайно, анонімною, по суті виконую чисто технічне завдання - перевіряє надіслану інформацію на відповідність формальним критеріям включення і виключення та розміщує її, а також вносить відповідну помітку в разі смерті фігуранта, природної чи іншої. Жодних закликів до вбивств і взагалі незаконних дій на сайті не міститься. Навіть якщо спецслужби вирахують когось з редакторів сайту - закинути їм нічого, та і їх місце легко обіймуть інші. Нікого з тих, хто здійснює практичну "роботу" з фігурантами списків, адміністрація сайту не знає.
А здійснювати її може хто завгодно. Будь-яка автономна група, ніяк не пов'язана з іншими аналогічними групами. Формувати такі групи слід, звісно, з людей, які добре одне одного знають (найкраще - за минулим фронтовим досвідом), тоді вірогідність проникнення агентів спецслужб буде мінімальною. Але навіть якщо одну таку групу розкриють і нейтралізують - це ніяк не допоможе у боротьбі з рештою таких груп. Читати інформацію на сайті може будь-хто по усьому світі. Навіть якщо в якийсь момент будуть нейтралізовані усі групи - про це, по-перше, ніхто не дізнається, а по-друге, це ніяк не гарантує від появи нових. Подібний анонімний децентралізований рух є незнищенним. Заблокувати сайт - будь-які блокування обходяться, і дзеркала по усьому світі захистять навіть від фізичного знищення сервера. Вийти на керівників - їх просто немає. Перекрити фінансування - кожна група забезпечує себе самостійно. Навіть дискредитувати рух, влаштувавши, припустімо, якийсь вибух у школі від його імені, неможливо. По-перше, школярів немає у списку фігурантів сайту, по-друге, ніякого імені не існує. Забезпечити цілодобову охорону усім фігурантам? По-перше, навряд чи спрацює, а по-друге, життя під такою охороною - ще те задоволення.
Насамкінець відповім на очевидні питання.
Скільки атентатів організував я особисто, що беруся розмірковувати на цю тему?
Жодного. Я лише роблю логічні висновки з історичного минулого (нагадаю, до речі, що саме завдяки терористичним методом відбулося становлення Держави Ізраїль) і сучасних реалій. Якщо хто-небудь спроможний запропонувати кращої тактики - будь ласка, але я такої не бачу.
Тоді чому я не боюся писати під своїм іменем?
Ну хоча б тому, що перебуваю поза українською юрисдикцією. Моє ім'я все ж має певну відомість і може привернути більше уваги, ніж просто анонімний текст.
"А якщо вони нас?" Та прокиньтеся - "вони нас" вже дуже давно, починаючи з Петлюри й Бандери та закінчуючи жертвами останнього часу. У цю гру вже давно пора "грати удвох".
У сучасному підлому світі той, хто грає за правилами - гарантовано програє, а хто грає проти правил - не факт, що виграє, але принаймні має шанс.
Ось як це може бути втілене практично.
Не слід створювати централізовану організацію з гучною назвою і єдиним командуванням. Спецслужби непогано навчилися боротися з такими утвореннями, вони легко інфільтруються агентами (які можуть дістатися там аж до керівних постів - пригадуємо приклад Азефа ще столітньої давності), вони досить вразливі у контексті арешту/ліквідації/вербування їх керівництва, їх можна дискредитувати акціями й заявами, зробленими від їх імені, вони, нарешті, можуть потерпати від конфліктів і розколів у власному середовищі. Це поганий шлях.
Замість усього цього створюється сайт на кшталт "Миротворця" (але не сам "Миротворець" - хоча інформація звідти може використовуватися, але з обережністю, про що детально далі), трьома мовами - українською, англійською і російською. Єдиним критерієм потрапляння на цей сайт має бути безумовно доведена свідома діяльність на користь держави-агресора. Максимально прозоре і об'єктивне визначення такої діяльності має бути чітко сформульованим на самому сайті. Зокрема, під цей критерій підпадають виключно підтверджені дії (такі як, наприклад, віддані накази й розпорядження (у тому числі - про відведення українських військ з української території, не викликані військовою необхідністю), голосування (у тому числі - за повернення Росії у ПАРЄ), активна участь у будь-яких російських і проросійських пропагандистських заходах тощо), але не підпадають підозри (у т.ч. - висунуті держорганами, але не доведеними до ухвали суду, результати журналістських розслідувань, показання приватних осіб і все, що може виявитися неправдою або не зовсім правдою). Не підпадають жодні внутрішньоукраїнські політичні розбірки (такі, наприклад, як конфлікт між Порошенком і Саакашвілі, через що останній був включений у список "Миротворця" нібито за незаконне повернення в Україну). Не потрапляють чисто економічні й інші злочини, не пов'язані з прямою роботою на Росію. Тільки пряма і зумисна діяльність на користь агресора.
Має бути також передбачений критерій виключення зі списків - у термінах кримінально-правового кодексу - дієве каяття. Тобто анулювання дій, що призвели до потрапляння до списків, якщо це можливо, а якщо неможливо - компенсація їх наслідків. Той, хто зняв брехливий пропагандистський сюжет, приміром, може публічно розповісти, що це брехня, і виказати своїх російських кураторів. Артист, що погастролював у Москві чи окупованому Криму - перерахувати весь (саме ВЕСЬ) свій гонорар на потреби української армії чи лікування українців, які втратили здоров'я внаслідок війни тощо.
Редакція сайту, залишаючись, звичайно, анонімною, по суті виконую чисто технічне завдання - перевіряє надіслану інформацію на відповідність формальним критеріям включення і виключення та розміщує її, а також вносить відповідну помітку в разі смерті фігуранта, природної чи іншої. Жодних закликів до вбивств і взагалі незаконних дій на сайті не міститься. Навіть якщо спецслужби вирахують когось з редакторів сайту - закинути їм нічого, та і їх місце легко обіймуть інші. Нікого з тих, хто здійснює практичну "роботу" з фігурантами списків, адміністрація сайту не знає.
А здійснювати її може хто завгодно. Будь-яка автономна група, ніяк не пов'язана з іншими аналогічними групами. Формувати такі групи слід, звісно, з людей, які добре одне одного знають (найкраще - за минулим фронтовим досвідом), тоді вірогідність проникнення агентів спецслужб буде мінімальною. Але навіть якщо одну таку групу розкриють і нейтралізують - це ніяк не допоможе у боротьбі з рештою таких груп. Читати інформацію на сайті може будь-хто по усьому світі. Навіть якщо в якийсь момент будуть нейтралізовані усі групи - про це, по-перше, ніхто не дізнається, а по-друге, це ніяк не гарантує від появи нових. Подібний анонімний децентралізований рух є незнищенним. Заблокувати сайт - будь-які блокування обходяться, і дзеркала по усьому світі захистять навіть від фізичного знищення сервера. Вийти на керівників - їх просто немає. Перекрити фінансування - кожна група забезпечує себе самостійно. Навіть дискредитувати рух, влаштувавши, припустімо, якийсь вибух у школі від його імені, неможливо. По-перше, школярів немає у списку фігурантів сайту, по-друге, ніякого імені не існує. Забезпечити цілодобову охорону усім фігурантам? По-перше, навряд чи спрацює, а по-друге, життя під такою охороною - ще те задоволення.
Насамкінець відповім на очевидні питання.
Скільки атентатів організував я особисто, що беруся розмірковувати на цю тему?
Жодного. Я лише роблю логічні висновки з історичного минулого (нагадаю, до речі, що саме завдяки терористичним методом відбулося становлення Держави Ізраїль) і сучасних реалій. Якщо хто-небудь спроможний запропонувати кращої тактики - будь ласка, але я такої не бачу.
Тоді чому я не боюся писати під своїм іменем?
Ну хоча б тому, що перебуваю поза українською юрисдикцією. Моє ім'я все ж має певну відомість і може привернути більше уваги, ніж просто анонімний текст.
"А якщо вони нас?" Та прокиньтеся - "вони нас" вже дуже давно, починаючи з Петлюри й Бандери та закінчуючи жертвами останнього часу. У цю гру вже давно пора "грати удвох".
У сучасному підлому світі той, хто грає за правилами - гарантовано програє, а хто грає проти правил - не факт, що виграє, але принаймні має шанс.